Водопостачання

Підготовка питної води

Водоподготовка

За основу на очисних спорудах прийняте двоступеневе очищення води (освітлення і фільтрування). Для освітлення та знезараження води застосовуються реагенти (хлор і коагулянт). Крім цього, на Ломовській насосно-фільтрувальній станції для поліпшення якості води застосовується аміак водний без пре амонізації.

Водозабор
Насосна станція

Сира вода з р. Дніпро станціями 1-го підйому подається у змішувачі, туди ж вводяться хлор та коагулянти. Після перемішування і пластівкоутворення вода відстоюється в горизонтальних відстійниках і направляється на двошарові швидкі фільтри. Пройшовши через шар активованого вугілля і піску, очищена вода збирається у резервуарах чистої води. Далі станціями 2-го підйому вода транспортується в місто. Через велику протяжність мереж і складний рельєф місцевості м. Дніпра необхідний тиск води у споживача забезпечується станціями 3-го підйому.

Схема підготовки питної води

 
  1. Водозабір
  2. Насосна станція 1-го підйому
  3. Змішувачі з камерами реакцій
  4. Горизонтальні відсійники
  5. Швидкі фільтри-двошарові
  6. Резервуари чистої води
  7. Насосна станція 2-го підйому
  8. Насосна станція 3-го підйому
  9. Споживач

Очисні споруди (з підготовки питної води)

Кайдацька насосно-фільтрувальна станція

Кайдацька насосно-фільтрувальна станція

Днем народження Кайдацької насосно-фільтрувальної станції можна вважати 1 жовтня 1908 року. Саме тоді цілком визріли очисні фільтри, а також закінчилися роботи з промивання сітки, резервуарів чистої води і підключення до споживчої мережі.

До 1912 року продуктивність станції становила 5 000 кубометрів за добу.

Перше розширення водопроводу відбулося в 1912 році за рахунок спорудження англійських фільтрів і попередніх фільтрів з невеликими відстійниками. Продуктивність досягла 7 500 кубометрів за добу.

З ростом чисельності населення і розвитком промисловості водоспоживання в місті збільшувалося, і в 1925 році почала відчуватися гостра нестача води. Тож виникла потреба в реконструкції міського водопостачання.

В 1926 році на станції були встановлені дві відцентровані помпи другого підйому з електромоторами. Побудовано чотири фільтри площею 128 м² з відстійниками і коагуляційні установки з хлораторною.

Загальна подача води в 1930 році піднялася до 15 000 кубометрів за добу.

Однак бурхливий розвиток міста продовжувався, і протягом п’ятирічки 1930 – 1935 років знову почалися перебої з водопостачанням.

У 1936 році побудували шість фільтрів з відстійниками, водоприймач, береговий колодязь, а також установили дві відцентровані помпи на першому підйомі і чотири – на другому. Розширили розвідну мережу і подовжили водовід до лівого берега.

Продуктивність станції зросла до 50 тис. м³ за добу, загальна довжина мережі становила 238,33 км.

У 1940 році за рахунок реконструкції фільтрів продуктивність досягла 66 тис. кубометрів за добу.

У 1948 році були побудовані ще шість фільтрів з відстійниками, урезультаті чого подача зросла до 72 тис. кубометрів за добу.

У 1952 році фільтри знову реконструювали, і продуктивність піднялася до 100 тис. кубометрів за добу.

У 1961 році нова група з восьми фільтрів загальною площею 348,6 м² збільшила продуктивність до 168,6 тис. м³ за добу.

Але для пуску нових фільтрів не вистачало води. Тому ще в 1956 році була побудована «нульова» станція на березі Дніпра з трьома вертикальними помпами.

У 1968 році звели новий будинок фільтрів із шістьома комірками й площею фільтрації 219,36 м² У результаті продуктивність станції збільшилася до 280 тис. м³ за добу.

У тому ж році став до ладу новий машинний зал, де було встановлено три насосних агрегати продуктивністю 4 700 м³/рік кожний.

У 1982 році змонтовано обвідний водовід першого підйому, зовнішній діаметр якого 1 020 мм, і зведено будинок фтораторної, а також КНС – 1 і КНС – 2.

У 1984 році відсипано протишугову дамбу у водозабірному ковші і придбано водолазний бот.

У 1988 році в старому машинному залі замість 5-тонного ручного змонтовано електрифікований козловий кран вантажопідйомністю 10 тон.

У 1988 році на станції замінено залізничну вітку довжиною 200 погонних метрів.

У 1989 році в новому машинному залі змонтовано четвертий насосний агрегат.

У 1991 році змонтовано рибзахист біля «нульової» станції і на оголовках.

У 1992 році відремонтовано 110 банок акумуляторної батареї у старому машзалі.

У 1992 році встановлено козловий кран вантажопідйомністю 5 тонн біля фтораторної і побудовано причал біля водозабору.

У 1993 році на березі облаштовано куточок відпочинку.

У 1996 році в куточку відпочинку встановлено дебаркадер.

У 2000 році реконструйовано насосний агрегат № 15 у старому машзалі.

У 2004 році у новому машзалі змонтовано п’ятий насосний агрегат Д 3200 х 75 та виконані роботи з реконструкції насосного агрегату № 2.

Хімічний, бактеріологічний, гідробіологічний і радіологічний контроль якості води на всіх етапах очистки здійснює лабораторія станції.

Ломовська насосно-фільтрувальна станція

Ломовська насосно-фільтрувальна станція

В 1964 році в Ломовці почалося будівництво водогінної очисної станції продуктивністю 50 тис. кубометрів на добу. На першому етапі велися роботи з намиву майданчика й риття водоприймального колодязя.

В травні 1968 року було закінчено спорудження всього комплексу очисних споруд. Після проведення необхідних налагоджувальних робіт 5 серпня рівно о 21.00 станція почала працювати. І в ранці наступного дня очищена вода пішла до міського водогону.

Ліва частина міста швидко розросталася, і незабаром виникла гостра необхідність у додаткових потужностях. Тому в 1983 році була збудована друга черга насосно-фільтрувальної станції.

З 1999-го по 2001 рік були виконані роботи щодо заміни насосних агрегатів на станції 1-го підйому більш економічними. Це відразу дозволило значно знизити питому норму витрати електроенергії.

У 2001 році на станції була побудована установка для преамонізації води. Під час проведення промислових випробувань виявилася необхідність доробки й удосконалення установки. З цією метою в 2003 році був придбаний новий насос-дозатор для аміачної води, що дозволило значно поліпшити результати експерименту.

На Ломовській насосно-фільтрувальній станції також є лабораторія яка здійснює контроль якості води на всіх етапах очистки.

Контроль якості питної води

Лабораторний контроль за якістю води р. Дніпро, питної та очищеної стічної води постійно проводиться відомчими лабораторіями КП «Дніпроводоканал», згідно графіків, погоджених міською СЕС, державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області. Крім того, якість води контролюється десятьма лабораторіями районних та міської СЕС, відділом з аналітичного контролю державного управління екології та природних ресурсів у Дніпропетровській області, Дніпростандартметрологієй.

Лабораторні дослідження

Питна вода, яка подається населенню м. Дніпра контролюється на насосно – фільтрувальних станціях щогодини, а на водопровідних насосних станціях та в розподільчій мережі щодня.

Усі сім відомчих лабораторій підприємства атестовано на право проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду (фізико – хімічні, бактеріологічні, гідробіологічні та радіологічні дослідження якості води).

Лабораторні дослідження

Контроль якості питної води виконується за 48 показниками (мікробіологичні, паразитологічні, органолептичні, фізико-хімічні, санітарно-токсикологічні та радіологічні) згідно вимог ДержСанПіНу 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною».

Перелік контрольних точок, в яких контролюється якість питної води по м. Дніпро узгоджується з міською СЕС.

Контроль якості питної води

Багаторічні спостереження за якістю води Дніпровського водоймища свідчать про те, що в холодний час року реєструється підвищення кольоровості води до 120 градусів, а в паводковий та теплий період підвищується каламутність води р. Дніпро до 8 – 10 мг/дм³. При очищенні річкової води гуминові речовини, синьо-зелені водорості та діатомові, що утворилися в жаркий літньо-осінній період року, частково осаджуються коагулянтом, а деякі — ні, і після очищення залишаються у воді, обумовлюючи залишкову кольоровість та каламутність води. В окремих випадках на водозабірних станціях підприємства та розподільчій мережі міста реєструються відхилення якості питної води по кольоровості та каламутності.

Водопровідна мережа

Перша водогінна мережа Катеринослава була побудована 135 років тому у нагірній частині міста з чавунних труб діаметром 100-125 міліметрів. Вона прокладалася тільки тими вулицями, де мешкали заможні дворяни й купці. Тому довжина водопроводу становила лише дев’ять кілометрів. Сьогодні ці цифри здаються сміховинними, оскільки нині у віданні Управління експлуатації водопровідних мереж 1 988 кілометрів труб набагато більшого діаметра і 9 насосних станцій для підвищення тиску.

Динаміку протяжності водогінних мереж добре відтворюють такі дані:

Роки 1912-
1927
1928-
1938
1939-
1948
1949-
1958
1959-
1968
1969-
1978
1979-
1988
1989-
1998
1999-
2003
2003-
2011
Довжина
мережі, км
110 317 511 624 906 1 266 1 504 1 706 1 796 1 988

Сьогодні для підтримки порядку на теренах величезного господарства УЕВМ в кожному адміністративному районі міста організовані ремонтні бригади. Вони забезпечені виробничими і побутовими приміщеннями і спеціальною технікою. Щодня в роботах з планового обслуговування мереж і ліквідації аварій беруть участь 18 бригад слюсарів служби АВР і десь близько 30 машинно-тракторних одиниць.

Своєю самовідданою працею фахівці Управління експлуатації водопровідних мереж роблять все щоб забезпечувати безперебійну роботу довірених їм інженерних мереж і споруд.

Copyright © Дніпроводоканал. Використання матеріалів сайту дозволено тільки при розміщені посилання на первинне джерело                                    Фото - Ігор Булгарін