Водовідведення

Каналізаційна мережа

Перша міська каналізаційна система була прокладена ще в 1914 році. Як на теперішні часи, вона була малопотужною, але все-таки це був перший крок до створення великого й розгалуженого господарства, що зараз називається Управлінням експлуатації каналізаційних споруд.

Якщо не вдаватися до подробиць, сьогодні це – понад 1 211 кілометрів каналізаційних ліній, 52 насосні станції, господарсько-фекальні колектори (ГФК) глибокого закладання діаметром 1500-3440 мм, шахтний колектор і головний самопливний береговий ГФК перерізом 1700х2200 – 2440 мм. Обслуговування цих велетенських споруд навіть за сприятливих умов – завдання нелегке. До того ж його ускладнюють природні й технологічні фактори. До них можна віднести різкі коливання рівня ґрунтових вод, газову корозію, часті зсуви, абразивне вироблення лоткових частин трубопроводів і напірних колекторів, а також порушення технології будівництва і проектні недоробки.

У зв’язку з цим фахівцям Управління доводиться прогнозувати можливі ушкодження, обирати методи і розробляти технології аварійно-відновлювальних робіт. Їх провадить спеціально створена дільниця №1 АВР, яка за останні роки існування провела величезну роботу разом з ділянками мережі РЕКС-1 і РЕКС-2, тим самим значно подовживши термін амортизації старих каналізаційних споруд.

Сьогодні УЕКМ – це колектив, що згуртував понад півтисячі фахівців, які володіють 17 спеціальностями. Про якість їхньої праці красномовно говорить такий факт: триста три ГФК, збудовані у 1914-1915 роках, продовжують працювати не гірше сучасних колекторів, забезпечуючи екологічно чисте середовище акваторії Дніпра.

Очисні споруди (з очищення стічних вод)

Центральна станція аерації

Очищуючи стоки, Центральна станція аерації захищає промисловий Дніпро від екологічної катастрофи. Тому тут постійно провадяться роботи з нарощування потужностей і удосконалення технологій.

У 1979-1980 роках на ріці Сура здано в експлуатацію 1 і 2-й під комплекси продуктивністю 180 і 90 кубометрів на добу.

Для подачі стоків на ЦСА від балки Кам’янувата прокладений, певніше пробитий, у скелі самопливний каналізаційний колектор перерізом 9 м², довжиною 6 км і глибиною 110 м. Його добова пропускна здатність досягає одного мільйона кубометрів. З уведенням комплексу в експлуатацію всі стоки міста проходять через очисні споруди.

Однак, у міру того як зростали житлові масиви, виникла необхідність подальшого розширення ЦСА. Тому в 1989-1990 роках були введені додаткові потужності продуктивністю 30 тисяч кубометрів на добу. Таким чином, добова потужність ЦСА була доведена до 330 000 кубометрів.

Але сьогодні навіть цього замало. Тому невдовзі планується розширення Центральної станції аерації з метою збільшення продуктивності до 840 тисяч кубометрів на добу. Це особливо актуально у зв’язку з тим, що два комплекси очисних споруд – Лівобережна та Південна станції аерації – практично відробили свій ресурс та ще й опинилися в зоні житлової забудови і промислових підприємств, де немає вільних територій для розширення. У ході будівництва колекторів глибокого закладання стоки будуть поступово направлятись до ЦСА.

Лівобережна станція аерації

Перша черга Лівобережної станції аерації потужністю 12 тисяч кубометрів на добу була побудована в 1961 році.

У 1968 році за підтримкою заводу ім. Карла Лібкнехта введена до ладу друга черга потужністю 60 тисяч кубометрів на добу. Її проект розробляв Одеський інститут «Укргіпрокомунбуд».

Проект третьої черги підготувала Дніпровська філія інституту «ХаркомунНІІпроект». У ролі генпідрядника виступив трест «Дніпроважбуд».

У 1987 році став до ладу перший пусковий комплекс потужністю 28 тисяч кубометрів на добу.

Другий пусковий комплекс (25 тис. м³ на добу) введений у 1988 році.

Третій (47 тис. м³ на добу) – 2000 році.

Уперше в Дніпрі на ЛСА був збудований цех доочищення з гравійними фільтрами, а також механічний цех, де в комплексі очисних споруд була застосована технологія зневоднювання осаду на барабанних вакуум-фільтрах другої черги і центрифугах третьої черги.

Південна станція аерації

Південна станція аерації була введена в експлуатацію в 1968 році.

Замовником будівництва станції продуктивністю 45 тис. м³ на добу виступив шинний завод. Остаточні роботи здійснювало Київське пусконалагоджувальне управління.

Згідно з основним проектом станція призначалася для очищення стічних вод великих промислових підприємств південної частини міста, таких як шинний завод, «Полімермаш», завод газової апаратури, «Динамо» та ще дванадцяти підприємств.

Але у зв’язку з розростанням нових житлових масивів «12 квартал», «Верхній», «Тополя» та інших виникла необхідність в очищенні господарсько-побутових стічних вод. Тому в 1970 році Південна станція аерації була передана на баланс Міськводоканалу.

У 1990 році, за пропозицією головного інженера А.М. Алексєєнкова і за підтримкою працівників станції, були виконані роботи з автоматизації механічної очистки та відкачування осаду з піскоуловлювачів і контактних резервуарів, що значно поліпшило технологічні процеси.

Сьогодні колектив Південної станції аерації продовжує завзято працювати й оперативно вирішувати виробничі завдання.

Очищення стічних вод

За основу у технологічній схемі водовідведення на очисних спорудах прийнята двоступенева схема очищення стоків (механічна та біологічна), а на Лівобережних очисних спорудах – ще й доочищення.

Стічні води від споживачів (населення і промислових підприємств міста) по колекторах через насосні станції водовідведення потрапляють на очисні споруди. Пройшовши механічне очищення на решітках, пісколовак і первинних відстійниках, стоки звільняються від завислих забруднень і потрапляють до споруд біологічного очищення – аеротенках. На аеротенках відбувається очищення води біоорганізмами, життєдіяльність яких підтримується подачею кисню. Після аеротенків вода, пройшовши очищення у вторинних відстійниках, потрапляє в контактний резервуар, де знезаражується хлором. Далі самопливними колекторами, а на Лівобережній станції аерації – через насосну станцію скидається у водойму.

Схема очищення стічних вод

 

Контроль якості очищення стічних вод









  1. Споживач
  2. Насосна станція водовідведення
  3. Споруда решіток
  4. Пісковлови
  5. Первинні відстійники
  6. Аеротенки
  7. Вторинні відстійники
  8. Резервуари очищених стічних вод
  9. Насосна станція очищених стічних вод

Очисні споруди станцій аерації КП «Дніпроводоканал» працюють згідно проектів та з суворим дотриманням технологічних регламентів. Проектами очисних споруд передбачено очищення стічної води тільки по завислим речовинам та БСК5.

Лабораторний контроль за якістю очищення стічних вод виконується відомчими лабораторіями станцій аерації щоденно.

Copyright © Дніпроводоканал. Використання матеріалів сайту дозволено тільки при розміщені посилання на первинне джерело                                    Фото - Ігор Булгарін